Українська мова
27.05.2020
kulyklidiya.v@gmail.com або на Вайбер 0984308872 фото
25.05.2020
kulyklidiya.v@gmail.com або на Вайбер 0984308872 фото
20.05.2020
18.052020
06.05.2020, 13.05
завдання до 14.05.
kulyklidiya.v@gmail.com або на Вайбер 0984308872 фото
04.05.2020
kulyklidiya.v@gmail.com або на Вайбер 0984308872 фото
29.04, 04.05
27.04.2020
22.04.2020
Ознайомтесь з матеріалом підручника параграф 53-54.Потренуйтесь (усно) вправа 2.
15 квітня 2020
13 квітня 2020.
Тема уроку: Стилістичні особливості частин мови.
Тема уроку: Підготовка до зно. Фонетика,орфоепія, орфографія.
Написати твір на тему" Я став( стала) на рік дорослішим( дорослішою)" у творі розповісти про те,що за рік у вас відбулось,що запам'яталось,змінилося.Проба власного висловлювання.
До 28.05kulyklidiya.v@gmail.com або на Вайбер 0984308872 фото
25.05.2020
Тема уроку: Підготовка до Зно.
Зверніться до словника літературознавчих термінів, повторіть стилістичні фігури.Знайдіть в літературі приклади. Запам'ятайте для ЗНО. Виконану роботу надати26 .05.Не затримуйте, бо в середу мені треба виставити оцінки.
20.05.2020
Тема уроку: Контрольна робота.Есе на одну з тем: "Поразки в бізнесі мають загартовувати й спонукати мислити й навчатися", " Міра відповідальності формує патріотизм". , "Пунктуальність - невід'ємна риса підприємця".
18.052020
Тема уроку: Контрольна робота.Стилістична норма.Практична риторика
Завдання 1-4 мають по п’ять варіантів відповідей,
серед яких лише один правильний. Потрібно вибрати правильний варіант відповіді.
1. У якому
рядку допущено лексичну помилку? 1б
А Юнаки приймають присягу на вірність Україні.
Б На випадок загибелі сержанта приймаю командування.
В Наталка приймає участь у змаганнях.
Г Їв очима, та душа не приймає.
Д Прийміть до себе, люди добрі!
2. Укажіть
рядок, у якому слова мають розмовний характер 1б
А Лісник, визволитель, перекладачка
Б Організаторка, директорка, викладачка
В Артистка, завгосп, відвідувачка
Г
Учителька, менеджер, садівник
Д
Вихователька, слухач, замісник
3.У якому рядку спосіб словоскладання виступає
як стилістичний засіб? 1б
А
Технік- механік
Б
Учений – мовознавець
В
школа- гімназія
Г Кіловат- година
Д
Смуток- жаль
4
Небажаною є етикетна форма 1б
А
Доброго ранку!
Б
Доброго дня!
В
Добридень!
Г
Добривечір!
Завдання 5 на встановлення
відповідності 2б
5
Установіть відповідність між суфіксальним способом творення слова та різновидом
суфікса.
1
Упертюх
а Прикметник із зменшено-
пестливим
2
Малюсінький
суфіксом; емоційно- експресивне
3
Злющий забарвлення
слова.
4
Тоненько б
Прикметник із суфіксом згрубілості;
5
Воріженьки
емоційно-експресивне негативне
забарвлення
в Прислівник із здрібнілим суфіксом
г іменник в однині із суфіксом згрубілості
д дієслово із суфіксом згрубілості
е іменник у множині із
здрібнілим суфіксом
гумористично-іронічний відтінок
6
. Речення
з контекстуальними антонімами: 2б
А. На чорній землі білий хліб родить (Народна творчість).
Б. Книжки не прочитав – розуму не додалося (Народна творчість).
В. Згода дім будує, а незгода – руйнує (Народна творчість).
Г. Сорочку мати вишила мені червоними і чорними нитками (Д .Павличко).
А. На чорній землі білий хліб родить (Народна творчість).
Б. Книжки не прочитав – розуму не додалося (Народна творчість).
В. Згода дім будує, а незгода – руйнує (Народна творчість).
Г. Сорочку мати вишила мені червоними і чорними нитками (Д .Павличко).
7
Запишіть три фразеологізми античного походження,
поясніть їхнє значення, з одним складіть речення. 2б
8 Зредагуйте речення: 2б
Стоячи
біля дверей у вітальню, мені було чути їх розмову.
Він
хотів поступи в університет.
06.05.2020, 13.05
Тема уроку: Етикетні жанри
Ознайомтесь з матеріалом підручника стор 201-202.
: Культура
говоріння тісно пов’язана з мовленнєвим етикетом, тобто з правилами вітання,
знайомства, прощання, вдячності, вибачення, запрошення, схвалення тощо. Люди,
як правило, негативно реагують на порушення вироблених суспільством формул
етикету.
Для того, щоб
ділове спілкування було ефективним, важливо, щоб його учасники обов'язково
зверталися один до одного на “Ви” (як до співробітників, так і до клієнтів).
Таке звертання — необхідний інструмент підтримання нормальних службових
відносин і трудової дисципліни в колективі та встановлення партнерських
стосунків з клієнтами. В обов’язковому порядку слід звертатися до іншого на
його ім’я та по батькові. Вчасно висловлене слово “дякую” може стати не менш
ефективним, аніж грошова премія. Про службовий етикет вже йшлося. Додамо лише, що
часом ефективність спілкування залежатиме й від того, яким голосом (низьким чи
високим) розмовляє людина, яку має дикцію, акцепт і т. ін.
Хворобою нашого
часу є багатослів’я. Майже кожній людині здається, що вона знає більше та вміє
щось зробити краще, аніж інший, тому їй хочеться говорити самій. Лише вихована
людина відчуває, коли треба говорити, а коли слухати інших, навіть тих, хто її
критикує.
Кожна ситуація
вимагає використання характерних для неї мовленнєвих формул. Наприклад, під час
зустрічі вживаємо вислови: Яка приємна зустріч! Раді вас бачити! Ласкаво
просимо! Під час прощання говоримо: На все добре! Хай вам щастить! До
побачення! За допомогою етикетних мовленнєвих формул люди налагоджують контакт
між собою, виявляють ввічливість, пошану, стриманість, такт, підтримують
доброзичливу тональність розмови. Наприклад: Щиро дякую! Вибачте, будь ласка!
Дозвольте зайти! На все добре! Коли ваша ласка, допоможіть! Мовленнєвий етикет
робить спілкування людей приємним, бажаним.
Національний
мовленнєвий етикет постав із живої мовної практики українського народу. «Він, -
за словами українського вченого Мирослава Стельмаховича, - сформувався
історично в культурних верствах нашого народу й передається від покоління до
покоління як еталон порядної мовленнєвої поведінки українця, виразник людської
гідності й честі, української шляхетності й аристократизму духу... Українське
виховання застерігає дітей і молодь від вживання грубих, лайливих, образливих
слів».
Великий князь
Володимир Мономах у своєму «По-ученні...» радив і дітям, і дорослим: «при
старших годиться мовчати, премудрих слухати», «бесіду вести без лукавства, а
щонайбільше розумом вбирати», «не лютувати словом, не ганьбити нікого в
розмові», «брехні остерігатись», «не проминути ніколи людину, не привітавши її,
і добре слово їй мовити».
Виконайте завдання: Уявіть ситуацію: ви прийшли в гості... Як повинна поводити себе вихована людина в таких ситуаціях? Сформулюйте кілька правил поведінки для цієї ситуації
завдання до 14.05.
kulyklidiya.v@gmail.com або на Вайбер 0984308872 фото
04.05.2020
Тема уроку Оцінювальні жанри.
Поглиблюємо знання з теми. Уявіть себе на місці класного керівника.Людмилі Анатоліївні треба обов'язково писати на вас характеристику як на випускника. Допоможіть їй. Користуючись шаблоном, напишіть на себе характеристику для вступу до вишу.
Шаблон характеристики на учня загальної середньої школи.
Характеристика
Іванова Петра Івановича,
12.03.20… року народження,
учня ______ класу ЗОШ № ___
Іванов Петро навчається у школі з першого класу. Зарекомендував себе як (старанний, дисциплінований, працелюбний, уважний) учень. Має навчальні досягнення (високого, достатнього, середнього, низького) рівня. Навчається (в повну міру своїх сил, не в повну міру, потребує постійного контролю, не виявляє зацікавленості до навчання, навчається погано).Має довільну (зорову, слухову, механічну, змішану) пам’ять, (гарно, добре, швидко, повільно) запам’ятовує учбовий матеріал. Виявляє (логічне, образне, конкретне, творче) мислення. Має здібності до вивчення (вказати предмети). На уроках завжди (уважний, активний, байдужий, виконує домашнє завдання, допомагає товаришам). Має добрий загальний розвиток. Багато читає.
До виконання громадських доручень ставиться (сумлінно, дбайливо, недбало). Був обраний (вказати громадянську посаду). Брав активну участь (у громадському житті школи та класу, у роботі учнівського самоврядування, у культмасових заходах, у спортивному житті школи). Був учасником (шкільної, міської, обласної) олімпіади, конкурсу, турніру, нагороджений (дипломом, почесною грамотою, медаллю). (Скромний, веселий, товариський, стриманий, врівноважений, розсудливий, дисциплінований, самостійний, піддається чужому впливу чи ні). Правила поведінки (завжди свідомо виконує, не завжди, виконує на вимогу вчителя, ігнорує, має порушення дисципліни, схильний до протиправної поведінки). Користується повагою серед викладачів. Має авторитет серед товаришів. Має багато друзів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями.
Батьки приділяють належну увагу вихованню сина (не приділяють уваги, нехтують вихованням, погано впливають та інше). Характеристика видана для подання
Директор школи ------ (підпис)
Класний керівник ------- (підпис)
Виконану роботу надіслати до 06.05.2020
kulyklidiya.v@gmail.com або на Вайбер 0984308872 фото
29.04, 04.05
Тема уроку:Оцінювальні жанри.
Опрацюйте матеріал підручника стор 197-198, ознайомтесь зі змістом вправи 2.
Виконайте завдання А вправи 2.( Якщо такої ситуації не згадаєте, то можливо навпаки-осуд)
Виконати до 01.05.
kulyklidiya.v@gmail.com або на Вайбер 0984308872 фото
27.04.2020
Тема уроку: Практична риторика. Діалогічні жанри.
Ознайомтесь з матеріалом теми в підручнику параграф 55-56.Зверніть увагу на вимоги до бесіди.Виконайте вправу 5 завдання 2 стор 196. Надіслати 28.04.
kulyklidiya.v@gmail.com або на Вайбер 0984308872 фото
Попрацюйте над завданнями ЗНО
22.04.2020
Тема уроку:Практична риторика- інформаційні жанри
Ознайомтесь з матеріалом підручника параграф 53-54.Потренуйтесь (усно) вправа 2.
Виконайте вправу 4
Надішліть виконане завдання 24 квітня kulyklidiya.v@gmail.com або на Вайбер 0984308872 фото
Попрацюйте над завданнями ЗНО
Попрацюйте над завданнями ЗНО
15 квітня 2020
Тема уроку: Синтаксичні одиниці в різних стилях
Пригадайте, які синтаксичні одиниці вивчали? Перевірте правильність своїх міркувань за підручником сторінка 186,параграф 52.
Переконайтесь у правильності своїх міркувань, виконавши вправу 2
Зверніть увагу на подібні завдання в зошиті для ЗНО.
Для закріплення та перевірки засвоєних знань виконайте вправу 3 стор 187.
Надішліть виконане завдання 17 квітня kulyklidiya.v@gmail.com або на Вайбер 0984308872 фото
13 квітня 2020.
Тема уроку: Стилістичні особливості частин мови.
Крок1 Звернись до підручника Українська мова, сторінка 181, проведи спостереження вправи1 та, опрацювавши матеріал параграфа 51,зроби висновки про особливості вживання частин мови в різних стилях.
Крок 2 Потренуйся, виконуючи завдання 3 стор 183.
Крок 3 Перевір себе, виконавши тестові завдання вправи 5 та надішли 15 квітня
kulyklidiya.v@gmail.com або на Вайбер 0984308872 фото
Попрацюй над завданнями 29-30 варіант 12 тестового зошита ЗНО.
08.квітня 2020
Тема уроку: Написання есе
Рекомендую перегляд уроків по телебаченню. Теми співпадають. Це і підготовка до ЗНО. Чекаю есе:
" Скарби,що визначають сенс життя", " Безпека-цінність для людини й людства", " Чи всі люди мають бути підприємливими." Останній термін 10 квітняТема уроку: Написання есе
Рекомендую перегляд уроків по телебаченню. Теми співпадають. Це і підготовка до ЗНО. Чекаю есе:
06.04. 2020
Тема уроку : Есе на одну з тем: " Скарби,що визначають сенс життя", " Безпека-цінність для людини й людства", " Чи всі люди мають бути підприємливими."( бажано 2-3 сторінки)
Перегляньте вимоги до написання есе, напишіть чернетку, відредагуйте
Здати 08.04.kulyklidiya.v@gmail.co m або на Вайбер 0984308872 фото
01.04.2020
Тема уроку: Стилістичні засоби словотвору.
Тема уроку: Стилістичні засоби словотвору.
Крок 1 Підручник сторінка 177,опрацьовуємо тему. Для розуміння та закріплення знань
зробіть в зошиті вправу2 стор178. Попрацюйте над рубрикою Культура слова.
Крок 2 Спишіть вправу7 на стор180, виконайте завдання А,Б.
сфотографувати, надіслати 03.04. після 15.00
kulyklidiya.v@gmail.com або на Вайбер 0984308872 фото
30.03.2020
Тема уроку: Стилістичні можливості фразеологізмів.
Крок 1. Опрацюйте &49 у підручнику О Авраменка та виконайте в зошиті вправу 3 на стор174
Крок 2 Перевірте свої знання
Виконайте завдання 25,в 11,24 в 12 із зошита для тестів (зелений).
Крок 3 Вправа 5 стор 174 Надіслати Відповіді на електронну адресу
kulyklidiya.v@gmail.com або на Вайбер 0984308872 фото
після 15 години 01.04.2020.
Перевірити знання можна за посиланням
ЗОЗУЛИНІ СЛЬОЗИ
Давно це було, принаймні, до того, як народилися ми. Зозуля робила свою справу – підкидала синичкам, плискам, сорокопудам та іншій дрібноті лісовій яйця, а ті виховували підкидьків. “Ти ось все співаєш, – казали вони вітродуйці, – і на старість за лишишся одна, як пень без пагонів”. “Ха-ха-ха! – сміялась та. – Ви усе життя із колисками та пелюшками протеленькаєтесь, а я своїх однак, як буде треба, знайду. І примушу годувати себе. Закон є закон!”.
Але доля зле жартує з тими, хто сподівається на дурняк вік прожити. Усі діточки відмовились визнати строкату матір’ю, стати їй підпорою, коли прийшов час. І застогнала, заплакала зозуля. Перші на її віку сльози покотилися з очей. А на галявині, куди вони впали, розкрили свої білі вінчики квіти, які так і назвали в народі: зозулин сльози, а ботаніки іменують їх зозулинець плямистий.
Між іншим, вам доводилося спостерігати, щоб зозуля плакала? І ніхто не бачив. Тому про безтурботну, самовпевнену людину, яка попавши і скруту, починає бідкатися, кажуть, що вона ллє зозулині сльози.
ГОЛОВА САДОВА
Різницю між садом і городом знає кожний. Але якщо до вас потрапить старовинна книга про рослини, те попервах може заплутати, бо в ній огірки, помідори, салат, кріп і таке інше “ростиме” в саду. А справа в тому, що в далекі часи садом на Русі називали… город. Ось цікава давня загадка (слово “сад” у ній вживане теж у значенні “город”): “Стоїть сад, в ньому 12 гряд, на грядці по 4 борозни, на борозні по 7 голів качанів”. Відгадка – рік. А головою іменували тоді капусту.
Отож вираз “голова садова” не що інше, як капуста з городу. З плином літ афоризм прибрав значення: “роззява, ґава, некмітлива людина”.
НЕ ЛІЗЬ НА РОЖЕН
Так називається самолов, який в давнину використовували мисливці на рись, росомаху і ведмедя. Верхню частину спиляного дерева розколювали на три частини, розпирали клинцями, а всередину встромлювали гостру ломаку. На неї чіпляли наживу – рибу, шмат м’яса, смаленого птаха.
Відчувши запах наїдку, хижак ліз стовбуром вгору і потрапляв лапою в розщіп, де її й затискувало. Намагаючись звільнитися, звір і енергійно висмикував лапу, але ще надійніше застрявав. З тих пір людям необачним, які нехтують небезпекою, наосліп кидаються в сумнівну справу тощо, і кажуть: не лізь на рожен.
ПІДКОВА НА ЩАСТЯ
Звідки цей вислів? Чому знайдена підкова мусить принести щастя? А тому, що підковувати коней почали ще до нової ери, і робили це спочатку заради краси: були підкови тоді із золота або срібла. Під час бігу тварина легко губила дорогу “взуванку”, і знайти підкову, дійсно, було для когось щастям, комусь дуже таланило. Тим більше, що аристократи вважали принизливим піднімати підкову з шляху.
Розповідають, що англійський дипломат XVII століття лорд Кастлей, вихваляючись своєю заможністю, наказав спеціально прикріпляти до копит власних коней підкови із срібла “на живу нитку”, аби вони швидше відпадали. Коваль, що перебував серед почту лорда, терміново підбивав нову, щоб невдовзі кінь загубив і її…
ОСЬ ДЕ СОБАКА ЗАРИТИЙ
Цей вислів знайомий багатьом, та лише одиниці знають, де саме оте місце.
У Тюрінгії, у лісі біля підніжжя гори Інзельсберг, неподалік від курорту Табарці, розташоване невеличке село Вінтерштейн. На одному з поворотів місцевої вулиці стоїть дороговказ: “До могили собаки”. Тут, біля руїн однойменного старовинного замку, і знаходиться останній притулок легендарної Штутцель. У середині XVII століття, під час міжусобної війни, вона успішно виконувала роль зв’язківця у володарів згаданого, та нині забутого замку; непомітно перетинаючи “лінію фронту”, діставалася з важливими відомостями до оточеної ворогами сусідньої фортеці і поверталася назад.
На цій небезпечній службі чотириногий воїн і загинув, за що сподобився пам’ятника. На важкій чотирикутній кам’яній брилі вибито віршований напис, що починається отими самими знаменитими словами: “Ось де заритий собака…”. Саме звідси й почалася мандрівка афоризму білим світом. Нині застосовуємо його в значенні: саме в цьому суть справи; ось де причина. Це і є найголовніше.
КРОКОДИЛЯЧІ СЛЬОЗИ
Цей вислів веде родовід ще від стародавніх єгиптян: вони вірили, що тварина, з’ївши жертву, оплакує її. Подібний факт дійсно має місце. Зубаті рептилії час від часу “плачуть”, і по їхніх “обличчях” скочуються справжні сльози. Але, як з’ясували через сотні віків вчені, відбувається це зовсім не через жалісливість снідаючого. У організмі грози водойм накопичуються зайві солі. А біля очей у хижака е особливі залози, що й виділяють рідину із надлишком цієї мінеральної речовини, аби вивести її назовні.
Тому нині афоризм став крилатим і вживається для позначення лицемірства особи, яка коїть лихо, а виправдовує йото благими намірами.
СКІЛЬКИ ЛІТ, СКІЛЬКИ ЗИМ!
Основною одиницею виміру часу ми вважаємо годину. Але так було не завжди, бо саме поняття година – не говорячи вже про хвилину чи секунду – порівняно нещодавнє досягнення цивілізації. А до того одними з головних мірил були світло й пітьма. Їх протистояння проходить через усю міфологію й будні пращурів, йому підлягають І такі стародавні розподіли, як пори року і частини доби. У свідомості праслов’ян ці дві різні часові осі були урівноважені за принципом “перегуку”, суворого паралелізму: весна як носій світла і тепла протиставлялася зимі як носієві темряви й холоду, а світлий день – відповідно темній ночі.
До речі, у багатьох народів сезони року спочатку поділялися не на звичні нам чотири відрізки, а на три. Весна й літо з’єднувалися в один період за принципом співвідносності із світловою його частиною. Не випадково тому слово “літо” зберегло і старе значення – “рік”. Воно з’явилося в ряду слов’янської сезонної “четвірки” у такому значенні пізніше весни (або яра), осені й зими. Разом з тим сумісництво у цьому слові і загальнорічного, і літнього позначень – прямий наслідок активного протиборства світла й тьми.
Тому вислів “Скільки літ, скільки зим!” вживається як вітання при зустрічі людей, що давно не бачилися. Він яскраво відтінює це подвійне часове навантаження слова “літо”. Оживлення “сезонної” семантики ніби подовжує час, протягом якого вони не стикувалися. Треба наголосити, що рахунок по “літах”, а не по “зимах” відомий не лише слов’янським, а й німецькій, англійській та деяким іншим мовам.
18.03 2020
Тема: Стилістична роль неологізмів та застарілої лексики
Крок 1 Попрацюйте в підручнику в рубриці" Культура слова" сторінка 172, запам`тайте слова для правильного наголошування.Потренуйтесь розрізняти архаїзми,історизми.
вправа 7,стор 172. Спробуйте написати власне висловлювання, скориставшись темою вправи 6 на стор 172.
Виконане завдання пришліть kulyklidiya.v@gmail.com , або на Вайбер 0984308872 фото
Тема : Стилістична роль неологізмів і застарілої лексики.
Крок 1. Ознайомтесь з матеріалом в підручнику сторінка 168.Згадайте вивчений у 5 класі матеріал, узагальніть вивчене та потренуйтесь , виконуючи вправи 2,3.
Перевірити свої знання можна у тестовому зошиті.
Крок 2. Виконайте завдання вправи 5 на стор 170.
Виконане завдання пришліть до 18.03 kulyklidiya.v@gmail.com , або на Вайбер 0984308872 фото
Українська література
26.05-28.05
Тема уроку : Узагальнення знань.Підготовка до ЗНО.
Пройдіть вибірково тести, перевірте свій рівень у підготовці до ЗНО. Повторіть матеріал, який викликає труднощі.
21.05.2020
Тема уроку: Підготовка до ЗНО.
Перейдіть за посиланням, перевірте свої знання.
19.05.2020
Тема уроку: Знайомство із літературою рідного краю . Проза.
Єніна Віра Михайлівна
Єніна Віра Михайлівна (2 травня 1906, Новотроїцьке — 26 листопада 1977, Київ) — українська радянська письменниця і поетеса, художник-графік, інженер-поліграфіст, перекладач, член Спілки письменників СРСР, дружина радянського поета Миколи Шеремети.
Біографічна замальовка
Віра Єніна народилася на Бердянщині 19 квітня (за старим стилем) 1906 року в селі Новотроїцькому в сім’ї вчителя. Відтак, це була освічена дитина, яку виховували з жагою до знань. Будучи кращою ученицею, вона, закінчивши школу-семирічку, пішла стопами свого батька і подала документи щоби навчатись в Бердянському педтехнікумі. Зважаючи на складності тогочасного селянського побуту Віра продовжувала працювати в сільському господарстві і паралельно навчатися. Вивчившись там і здобувши фах, вона почала працювати - передаючи свої знання маленьким запоріжцям. Віра Єніна була вихователькою в дитячих будинках та дитколонії.
Окрім учителювання Віра Єніна спробувала зреалізувати себе і в інших сферах, будучи всесторонньо розвинутою та дуже здібною молодою особою. Так у 1929 році вона закінчила Київський художній інститут з дипломом художника-графіка та інженера-поліграфіста. Та почала працювати у видавництвах Харкова і Києва, на радіостанції імені Т. Г. Шевченко. Окрім того, Віра Єніна закінчила трирічні курси іноземних мов: німецького та англійського відділів.
Лихоліття сталінських репресій та голодомору, безумовно, зачепили й родину Єніних. Та Вірі Михайлівні вдалося встояти. А потім... почалася війна. Віра Єніна вивчилася на курсах медсестер і стала санітаркою, та ще й виїздила з бригадами письменників і художників на фронт. Нагороджена медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років»
Повоєнні роки почалися з відновлення господарки та новими життєвими планами. Одними з таких стали - творчі літературні спроби. Уже в 1948 році була видана перша її книжка, Віра Єніна замахнулася на історичну повість. Видання отримало схвальні відгуки і опісля них молода письменниця поринула ще більше у світ літератури - видаючи кожних 2-3 роки нову книжку.
Віра Михайлівна не ганялася за лаврами та почестями (можливо вистачало чоловікових, адже поет Микола Шеремет - був надто обласканий комуністичною системою). Крім того, суттєвим фактором стали враження від репресій, які торкнулися її рідних та знайомих, і вони стояли перед очима Віри Єніної. Тому лише в 1958 році вона стала членом КПРС з 1958 року, будучи до того аж 6 років безпартійним членом Спілки письменників СРСР (з 1952 року - нечуване на той час зухвальство).
Побороти домагання партійців-комуністі помагало малярство, адже і в ньому кохалася Віра Михайлівна - воно стало її життєвою віддушиною. Найкращі її малярські твори експонуються в Київському геологічному музеї. Мала воні і дві персональні виставки - в Будинку літераторів Спілки письменників УРСР. Та у розквіті її творчих завзять - Віра Єніна померла, саме 26 листопада 1977 року в Києві перестало битися серце цієї непересічної жінки. Похована вона на Байковому кладовищі.
Земляки Віри Єніної належно оцінили її творчість та життєвий шлях й своїми вшановуваннями - відзначають її самобутність. Ім'я Віри Єніної присвоєно одній з бібліотек міста Бердянська, а також дитячому садочку її села.
Окрім учителювання Віра Єніна спробувала зреалізувати себе і в інших сферах, будучи всесторонньо розвинутою та дуже здібною молодою особою. Так у 1929 році вона закінчила Київський художній інститут з дипломом художника-графіка та інженера-поліграфіста. Та почала працювати у видавництвах Харкова і Києва, на радіостанції імені Т. Г. Шевченко. Окрім того, Віра Єніна закінчила трирічні курси іноземних мов: німецького та англійського відділів.
Лихоліття сталінських репресій та голодомору, безумовно, зачепили й родину Єніних. Та Вірі Михайлівні вдалося встояти. А потім... почалася війна. Віра Єніна вивчилася на курсах медсестер і стала санітаркою, та ще й виїздила з бригадами письменників і художників на фронт. Нагороджена медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років»
Повоєнні роки почалися з відновлення господарки та новими життєвими планами. Одними з таких стали - творчі літературні спроби. Уже в 1948 році була видана перша її книжка, Віра Єніна замахнулася на історичну повість. Видання отримало схвальні відгуки і опісля них молода письменниця поринула ще більше у світ літератури - видаючи кожних 2-3 роки нову книжку.
Віра Михайлівна не ганялася за лаврами та почестями (можливо вистачало чоловікових, адже поет Микола Шеремет - був надто обласканий комуністичною системою). Крім того, суттєвим фактором стали враження від репресій, які торкнулися її рідних та знайомих, і вони стояли перед очима Віри Єніної. Тому лише в 1958 році вона стала членом КПРС з 1958 року, будучи до того аж 6 років безпартійним членом Спілки письменників СРСР (з 1952 року - нечуване на той час зухвальство).
Побороти домагання партійців-комуністі помагало малярство, адже і в ньому кохалася Віра Михайлівна - воно стало її життєвою віддушиною. Найкращі її малярські твори експонуються в Київському геологічному музеї. Мала воні і дві персональні виставки - в Будинку літераторів Спілки письменників УРСР. Та у розквіті її творчих завзять - Віра Єніна померла, саме 26 листопада 1977 року в Києві перестало битися серце цієї непересічної жінки. Похована вона на Байковому кладовищі.
Земляки Віри Єніної належно оцінили її творчість та життєвий шлях й своїми вшановуваннями - відзначають її самобутність. Ім'я Віри Єніної присвоєно одній з бібліотек міста Бердянська, а також дитячому садочку її села.
Творчі набутки
Наразі, подаємо перелік творів Віри Єніної (більше 10 книг на різні тематики):
* «Голубий потік» — повість — видана в 1948 році
* «Розступилися гори» — повість — видана в 1951 році
* «Нагорода» — повість — видана в 1955 році
* «Нова трембіта» — повість — видана в 1955 році
* «Серце бажає щастя» — збірка оповідань — видана в 1958 році
* «Українська квітка» — повість — видана в 1959 році
* «Вирок вважати умовним» — повість — видана в 1962 році
* «Минуле не минає» — роман — виданий в 1965 році
* «Сердолікова усмішка» — збірка оповідань — видана в 1967 році
* «Краса жіноча» — збірка оповідань — видана в 1970 році
* «Істини розкриваються поволі» — роман — виданий в 1971 році
* «Чотири довгих роки» — спогади воєнних літ — видані в 1974 році
* «Нехай лунає сміх» — збірка гумору і сатири — видана в 1979 році
* «Голубий потік» — повість — видана в 1948 році
* «Розступилися гори» — повість — видана в 1951 році
* «Нагорода» — повість — видана в 1955 році
* «Нова трембіта» — повість — видана в 1955 році
* «Серце бажає щастя» — збірка оповідань — видана в 1958 році
* «Українська квітка» — повість — видана в 1959 році
* «Вирок вважати умовним» — повість — видана в 1962 році
* «Минуле не минає» — роман — виданий в 1965 році
* «Сердолікова усмішка» — збірка оповідань — видана в 1967 році
* «Краса жіноча» — збірка оповідань — видана в 1970 році
* «Істини розкриваються поволі» — роман — виданий в 1971 році
* «Чотири довгих роки» — спогади воєнних літ — видані в 1974 році
* «Нехай лунає сміх» — збірка гумору і сатири — видана в 1979 році
Корисні посилання
* Про Віру Єніну в українській вікіпедії14.05.2020.
Тема уроку: Підсумкова контрольна робота.Есе -(сучасна українська література)
на одну з тем: " Мистецтво- засіб саморозкриття особистості"( на прикладі твору одного з постмодерністів), " Мистецтво- засіб формування сучасного погляду на світ і людину в ньому"( на прикладі твору одного з постмодерністів)
До 16.05.!kulyklidiya.v@gmail.com або на Вайбер 0984308872 фото
До 16.05.!kulyklidiya.v@gmail.com або на Вайбер 0984308872 фото
12.05.2020
Тема уроку: Узагальнення з теми " Сучасна українська література"
05.05.2020, 07.05.2020
Тема уроку:Життєпис Галини Пагутяк. Життя знедолених людей в оповіданні " Потрапити в сад". Образна система.Гуманізм твору
Ознайомтесь із життєписом письменниці в підручнику українська література стор243 та прочитайте оповідання " Потрапити в сад".
Ідея оповідання “Потрапити в сад”— розкриття душевного багатства героя, його гідності й самоповаги, доброти й щирості у ставленні до оточуючих та світу.
Проблематика — утвердження гуманістичних ідеалів, моральних чеснот.
- Сюжет та композиція твору “Потрапити в сад” На початку оповідання автор коротко описує яблуневий сад, що росте на території вокзалу за високою стіною й постійно зачиненими дверима: «З-за високої мурованої стіни визирали гілки з червоними яблучками. Тільки горобцям було вільно перелітати через огорожу». Головний герой — Грицько. У нього немає родини, немає житла, він хворий на невиліковну хворобу (епілепсію). Грицько живе з того, що заробляє грою на гармошці в електричці. Є в Грицька своя заповітна мрія — потрапити до привокзального саду. Шкода лише, що сад недоступний — за високою огорожею. Може, тому героя й хвилює ця мрія: в уяві гармоніста сад стає бажаним місцем для спочинку втомленої душі. Одного дня Грицько провідує тяжко хворого друга Микольцьо, у якого заночував. Микольцьо – самотній, але добрий чоловік. Загалом, Грицько та Миикольцьо дуже сході, авторка виділяє їхні доброту, гідність, людяність, здатність співчувати і мріяти. Його друг, розуміє, що скоро помре, вирішує залишити Грицькові своє майно — хату та вірного собаку. Це — кульмінація твору. Однак такий дарунок викликає у Грицька іронічну репакцію: «А мене в будинок престарілих візьмуть! — весело сказав Грицько. — У лікарні сказали. І зараз би прийняли, та роки поки що не вийшли. Або оженюся, га?». Фінал оповідання — відкритий: Грицько, слухаючи завивання нічної бурі, хвилюється, аби вітер не поламав гілля в саду та не пошкодив хату. В оповіданні немає великих описів, але їх компенсують яскраві деталі. Внутрішній світ головного героя розкривається і через внутрішні монологи та діалоги, авторську присутність у тексті. Композиційною особливістю твору є його своєрідне обрамлення — образ саду на початку оповідання та наприкінці. “Потрапити в сад” Характеристика Грицька. Грицько — рано став сиротою, не мав ні домівки, ні родини. Його описано як «мізерного чоловічка в зеленому капелюсі й широких споднях». На життя заробляє, граючи на гармошці по електричках, хоча й знає лише три пісні. Грати хлопця навчив батько, який повернувся з війни калікою. Грицько тяжко хворий на епілепсію, напади хвороби Грицько переживає в лікарні, а взимку інколи живе в сестри. Суспільство засуджує його за жебрацтво, але герой відкидає ці звинувачення, він вважає, що живе чесно і гідно. Він бачить у такому житті свободу вибору й навіть проводить паралелі між собою і відомим філософом: «Григорій Сковорода теж поблукав по світі, а чим моя гармошка за його філософію гірша? Тішуся з того, що були на землі такі люди, як Григорій Савич. Не кожному тісно межи стінами, ой не кожному…». Грицько вважає себе незалежним, і навіть ображається на людей, які вважають його жебраком: «Не любив Грицько бабів з буфету, бо ще давно котрась назвала його жебраком. Бачать люди, що він не жебрак. Красти легше, ніж грати на гармошці по електричках». Попри всі негаразди в житті герой не втратив людяності та доброти. Він підтримує сестру, коли та плаче, співчуває тим, кому важко; хоче бути між людьми («Треба, щоб люди мене виділи і щоб я їх видів»); підгодовує бродячих собак і котів; звертає увагу на те, що товариш Стьопа змерз, непокоїться про його матір, у якої закінчилися дрова серед зими. Коли Грицько, довідався, що його друг Микольця важко хворий, то вирішує залишитися ночувати у того щоб його підтримати. Грицько – неймовірний герой, бо навіть не маючи грошей, дому, він може поділитися останнім, допомогти людині у важкому положенні, висловити співчуття. Незважаючи на бідність Грицько слідкує за чистотою власного одягу. Єдина мрія Грицька потрапити в зачинений сад біля вокзалу: «Грицькові уявлялося, що якоїсь теплої ночі він вилізе з останньої електрички і, йдучи до вокзалу, побачить відчинені двері. Увійде в сад, ляже в сплутану духмяну траву, притулиться щокою до землі-матінки, буде плакати і питати: “У кого я такий вдався — нещасний та волоцюга?”». Для Грицька потрапити в сад — значить потрапити до раю. Галина Пагутяк показує читачам знедолених людей, відторгнутих суспільством з незвичної сторони. Авторка показує читачам трагічну долю дитини війни: батько — каліка, ранню смерть матері, пияцтво і смерть батька, тяжку хвороба — тому цей образ викликає співчуття, а не зневагу. Авторка підтверджує, що наше суспільство надто стереотипне, судить про людину за соціальним статусом, а не за її вчинками. Отже, головний герой із повагою ставиться до людей, сам має почуття власної гідності; уміє прощати, може допомагати людям; він щедрий; любить життя в усіх його проявах; помічає красу навколишнього світу. Такі риси характеру образу Грицька надають йому гармонійної цілісності. “Потрапити в сад”
Характеристика Микольця. Микольця – товариш головного героя Грицька. Це самотній, старий та тяжко хворий чоловік, який живе в невеликій хаті з одним вікном. Микольцьо фарбує єдине вікно та двері білою фарбою, намагається підтримувати чистоту в кімнаті. Заробляє він тим, що ремонтує черевики. Герой розуміє, що скоро помре, тому хоче залишити у спадок Грицькові свою хату та вірного собаку. Відносини між товаришами щирі, безпосередні й відкриті. Коли Грицько грає на гармошці або читає «Кобзаря», Микольці одразу світлішає на душі. Герої не втратили здатність мріяти про щасливіше життя, прагнути до ідеалу, вони здатні проявити милосердя та співчуття.
Завдання:
Напишіть вільне есе на тему: У кожної людини свій сад, до якого вона хоче потрапити.( за оповіданням Г.Пагутяк " Потрапити в сад" до07.05.,10.05
kulyklidiya.v@gmail.com або на Вайбер 0984308872 фото
30.04.2020.
Тема уроку: Внутрішня свобода ліричного героя в поезії Ю. Андруховича " Астролог"
Ознайомтесь з аналізом вірша у підручнику.
Перегляньте завдання ЗНО в зошиті для ЗНО, що стосуються сучасної української літератури.
28.04. 2020
Тема уроку:Життєпис Юрія Андруховича. Творчість, що не знає приписів і заборон,- провідний мотив поезії " Пісня мандрівного спудея"
Ознайомтесь з характеристикою творчості та аналізом поезії в підручнику сторінка 241-242,
перегляньте відео. Узагальніть матеріал та дайте відповіді на питання А,Б, В до 30.04.
kulyklidiya.v@gmail.com або на Вайбер 0984308872 фото
23.04.2020
Тема уроку : Сучасна українська література.Стильове розмаїття. Література елітарна і масова.
Ознайомтесь з теорією- характеристикою сучасного літературного процесу.Підручник стор 239-240. Перегляньте відео про одного із сучасних письменників( допомога на ЗНО)
21.04.2020
Тема уроку: Контрольна робота. Творчість шістдесятників та В. Стуса
Українська поезія другої половини ХХ – початку ХХІ ст.
Творчість В. Симоненка, Д. Павличка, І. Драча, М. Вінграновського,
Л. Костенко, В. Стуса.
І Початково-середній рівень
1. 1.Укажіть, який вірш В. Стуса перегукується з Шевченковим “Заповітом”:
А “На Колимі запахло чебрецем”;
Б “Як добре те, що смерті не боюсь я
В“О, земле втрачена, явися…”.
2. Укажіть, хто з героїв роману Л. Костенко “Маруся Чурай”
“Торкнувся шклянки білими вустами
Повільно пив. І випив. І погас”:
А Іван Іскра; Б Гриць Бобренко; В Мартин Пушкар.
3. 3.У зазначених рядках ідеться про героїню твору:
Звитяги наші, муки і руїни Безсмертні будуть у її словах.
Вона ж була як голос України,Що клекотів у наших корогвах!
А Ліни Костенко; Б Лесі Українки; В Івана Драча.
4. Слова “Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину” є у творі:
А «Балада про соняшник»; Б «Лебеді материнства»;
В«Любіть Україну».
4. 5. Хто з героїв роману “Маруся Чурай” Л. Костенко так характеризує Марусю:
“Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це –голос наш. Це –пісня. Це –душа”?
А Гриць; Б Іскра; В Хмельницький.
5. 6. Визначте автора рядків: “Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш –то уже навіки!”
А Д. Павличко; Б В. Симоненко; В Л. Костенко.
7. Вірш, рядки якого не римуються, називається:
А елегією; Б верлібром; В притчею..
8.Переплелись, як мамине шиття, / Мої сумні і радісні дороги», – каже ліричний герой твору:
8.Переплелись, як мамине шиття, / Мої сумні і радісні дороги», – каже ліричний герой твору:
А Ліни Костенко; Б Василя Симоненка; В Дмитра Павличка;
9. Будучи в колі «шістдесятників», письменник Василь Симоненко розкрився не тільки як лірик, а й як...
А Драматург. Б Філософ.
В Сатирик та гуморист. Г Літературний критик.
10. Поетична діяльність В. Симоненка вплинула на творчість...
А В. Стуса і Б.-І. Антонича. Б А. Малишка і В. Сосюри.
В І. Драча і Б. Олійника. Г С. Плужника і Є. Маланюка.
11. В. Стусу НЕ належить збірка
А «Зимові дерева»; Б «Веселий цвинтар»
В «Палімпсести»; Г «Тиша і грім»
А «Зимові дерева»; Б «Веселий цвинтар»
В «Палімпсести»; Г «Тиша і грім»
1 2. Активним учасником дисидентського руху і членом Гельсінської групи був український письменник
А І.Драч
Б В.Симоненко
В М. Вінграновський
Г В.Стус
ІІ Достатній рівень
13. Іван Драч
А поет – традиціоніст
Б поет – модерніст
В поет – футурист
Г поет – імпресіоніст
14. Кого Олесь Гончар назвав «витязем молодої української поезії»?
А В. Стуса
Б М. Вінграновського
В. В. Симоненка
Г. Д. Павличка
15. Установіть відповідність
Автор
|
Назва твору
|
А «Чорнобильська мадонна»
| |
Б «Сеньйорито акаціє, добрий вечір»
| |
3. І. Драч
|
В «Я стужився, мила, за тобою»
|
4. Д. Павличко
|
Г «Хай буде легко. Дотиком пера»
|
16. Установіть відповідність
Назва твору
|
Уривок твору
|
1 1. «Я…»
|
А Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
|
2. «Балада про соняшник»
|
Б Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.
|
3. «Задивляюсь у твої зіниці»
|
В Ми – це народу одвічне лоно,
Ми – океанна вселюдська сім’я.
|
4 «Сеньйорито акаціє, добрий вечір…»
|
Г Але осінь зійшла по плечі,
Осінь, ви і осінній час…
|
Д І застиг він на роки і на століття
В золотому німому захопленні…
|
ІІІ Високий рівень
17 Напишіть есе, обравши одну з наведених тем ( 3 б.):
1. Мій улюблений твір поета-шістдесятника.
2. Чим близька мені поезія Ліни Костенко.
3. Кохання у творах поетів-шістдесятників.
kulyklidiya.v@gmail.com або на Вайбер 0984308872 фото
Тема уроку : Стан активної позиції ліричного героя В. Стуса в поезії " Господи, гніву пречистого..."Екзистенційна проблема вибору,віра в себе
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури: філософська лірика. Жанр: вірш-медитація (молитва). Мотив: звернення ліричного героя до Бога із проханням не осудити його за глибоку віру і надію, бо утверджує безсмертя людського духу. Ідея: утвердження сили людського духу, прагнення не згубити у тяжких випробуваннях самоідентичності, неповторності своєї долі. Віршовий розмір: дактиль. Римування: перехресне. Художньо-стильові особливості: епітети: «гнів пречистий»; «мале людське життя»; риторичне звертання: «Господи...»; метафори: «вірою тугу розвіюю», «надією довжу його в віки». Примітки: В основу вірша «Господи, гніву пречистого...» покладено канон, запропонований християнським богословом VIII ст. Іоаном Дамаскіном, як «сходження розуму до Бога, прохання погрібного в Бога». Поезія «ГОСПОДИ, ГНІВУ ПРЕЧИСТОГО...» — це стоїчна поезія, що утверджує впевненність ліричного героя в тому, що він зможе вистояти, не зрадить себе й своїх переконань. Автор говорить про власну силу і незламність: «Де не стоятиму — вистою». Він показує свою непідвладність обставинам, непорушність принципів за жодних умов. Тільки так можна зберегти моральну повноцінність. У Богові й матері він бачить духовних провідників, що визначають внутрішнє обличчя людини. Адже для двобою з державою смерті потрібна незаплямована душа. Сила народжується у випробуваннях. Ліричний герой протидіє внутрішній слабкості («тузі»), щоб не зрадити духовному покликанню (бути таким, яким «мати родила»), він сприймає трагічні обставини існування («біду») як спосіб формування внутрішньої сили. Бога — як символ людської совісті, віри в добро і справедливість — Стус згадує доволі часто. Поет звертається до нього в часи, коли йому нестерпно важко, він шукає в ньому опори, дивиться на своє життя крізь призму Божих заповідей.
Попрацюйте над питаннями на сторінці 237, питання 11 письмово до 20 квітня
kulyklidiya.v@gmail.com або на Вайбер 0984308872 фото
14.04.2020
Тема уроку : Стоїчна українська поезія. Творчість Василя Стуса. Вірш " Крізь сотні сумнівів я йду до тебе"
Ознайомтесь: В підручнику Українська література: стор. 234- 236 біографічні дані Василя Стуса.
Друг В. Стуса, письменник Ю. Покальчук так оцінював його особистість і творчість:«У Василя Стуса найбільшим злочином було те, що він був українцем, просто справжнім українцем; любив свою мову, свою землю, свою культуру і хотів бачити Україну нормальною українською землею, а не витоптаним полем. Поезія Василя Стуса виходить далеко за межі того експериментального бунтарства, часто дилетантської, показової інтелектуалізації вірша, що були притаманні творам багатьох його ровесників.
По-блоківськи
виточений і холоднуватий його вірш, природний український сентимент тут
приборканий і палає всередині кристала. Якщо ж торкнешся, гріє, мов серце.
Дисципліна слова,
лаконізм виразу, надзвичайно широкий словник, що постійно збагачується, ще й
незупинне власне словотворення — ось шлях його поезії».
Прочитайте вірш " Крізь сотні сумнівів я йду до тебе"
Зверніть увагу на аналіз.
В. Стус свідомо обрав свою життєву дорогу —
це шлях добра і правди. Але там чекають його «сотні сумнівів», «сто зневір» і
треба вперто, наполегливо долати щабель за щаблем («йти з щовба на щовб»), щоб
досягти мети або хоча б прокласти дорогу іншим, бо він — «предтеча».
Екзистенційна
лірика – вірші, у яких розкривається внутрішня суть людини, те глибинне,
внаслідок якого кожна особистість є неповторною.
6. Паспорт твору «Крізь сотні сумнівів
я йду до тебе»
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: патріотична і
філософська.
Тема: показ
свідомого вибору ліричним героєм свого життєвого шляху, де панує світло, добро,
краса; усвідомлення того, що повести його зможе лише правда! Це своєрідна
поетична декларація митця.
Ідея: уславлення цілеспрямованості ліричного
героя, який у своїх духовно-етичних домаганнях правди зазнає хитання і
перешкод, але не зневіряється і вибирає духовну висоту.
Провідний мотив:
незламність,
здатність залишатися людиною за будь-яких обставин.
Віршовий розмір: ямб.
Художньо-виражальні
засоби епітети:
буремний лет, високий вогонь, смертні грані, людські дерзання, чорна порожнеча,
шлях правдивий; метафори: добро і правдо віку, душа запрагла неба, душа держить
путь, не ступали людські сліди, поза смертні хлані, врочить подив; гіпербола:
крізь сотні сумнівів…, через сто зневір; алітерація звуків Р, С, Щ звертання:
добро і правдо віку; символ: предтеча.
Письмово виконайте завдання: Поміркуйте, чи комфортно жилося б Стусові - поету в нинішній Україні. Чи такою він бачив омріяну Батьківщину?
Відповідь надсилайте до 16 квітня kulyklidiya.v@gmail.com або на Вайбер 0984308872 фото
09.04.2020
Останній термін 09.04 kulyklidiya.v@gmail.com або на Вайбер 0984308872 фото
07.04 2020
Тема уроку: "Митець і суспільство, індивідуальна свобода людини- центральні проблеми роману " Маруся Чурай".
Крок 1 Опрацюйте матеріал підручника Українська література .О.Авраменко, сторінка 215-216.
Крок 2 Дайте відповідь на питання 6 стор 221.
Останній термін 09.04 kulyklidiya.v@gmail.com або на Вайбер
02.04 2020
Тема уроку: Інтимна лірика Ліни Костенко. " Недумано, негадано...", " Хай буде легко.Дотиком пера..."
Крок 1 Ознайомтесь із віршами Ліни Костенко стор 212-215 та з їх аналізом.
Крок 2 Чекаю відповідь на попереднє завдання стор 222 пит 3.
Крок 3 насолоджуйтесь лірикою Ліни Костенко
31.03. 2020
19.03.2020
Відповіді надсилати на електронну адресу
до 20.03 2020. kulyklidiya.v@gmail.com , або на Вайбер 0984308872 фо
Перевірити знання можна за посиланням
17.03 2020
Тема уроку: Творчий шлях Ліни Костенко .Особливості індивідуального
стилю поетеси .
Тема уроку: Виразне читання поезій Ліни Костенко. Узагальнення матеріалу по творчості поетеси
Дайте відповідь на питання 6 стор 221 підручника Українська література.Творчість Ліни Костенко. У зошиті ЗНО перегляньте теми щодо творчості Ліни Костенко.( в3,в 5,в 6, в7,в 9,в 10,в 12)Останній термін 09.04 kulyklidiya.v@gmail.com або на Вайбер 0984308872 фото
07.04 2020
Тема уроку: "Митець і суспільство, індивідуальна свобода людини- центральні проблеми роману " Маруся Чурай".
Крок 1 Опрацюйте матеріал підручника Українська література .О.Авраменко, сторінка 215-216.
Крок 2 Дайте відповідь на питання 6 стор 221.
Останній термін 09.04 kulyklidiya.v@gmail.com або на Вайбер
02.04 2020
Тема уроку: Інтимна лірика Ліни Костенко. " Недумано, негадано...", " Хай буде легко.Дотиком пера..."
Крок 1 Ознайомтесь із віршами Ліни Костенко стор 212-215 та з їх аналізом.
Крок 2 Чекаю відповідь на попереднє завдання стор 222 пит 3.
Крок 3 насолоджуйтесь лірикою Ліни Костенко
https://maximum.fm/pisni-na-virshi-lini-kostenko-u-vikonanni-vidomih-ukrayinskih-zirok_n137966?fbclid=IwAR37ef8uMT2h9tfpLNdiQrVGZ6Fa2s04pucfDfNMsKh9xbnEgSZKIdevUwo пісні на слова Ліни Костенко
Тема: Особливості індивідуального стилю Ліни Костенко." Страшні слова ,коли вони мовчать" .Ліричні роздуми про значення слова в житті людини.
Крок 1.
https://www.youtube.com/watch?v=E2SldjBE02k&feature=share&fbclid=IwAR0N9A4JdjBfMF5SP3kRYiuvPhq2eL3Z6GDkYlq1HfMm7Bo_BbrdxSXI1ic Ліна Костенко
Перегляньте відео, прочитайте вірші та їх аналіз у підручнику сторінка 210-211.
Дайте письмову відповідь на питання 3 сторінка 222 до 02.04.
Перегляньте тестові питання у зошиті до ЗНО, що стосуються творчості письменниці
19.03.2020
Тема уроку: Історико- фольклорна основа роману у віршах Ліни Костенко " Маруся Чурай".
Крок 1.Ознайомтесь з характеристокою роману у віршах у підручнику Українська література
стор 215-221. Текст скорочено стор 222.
Крок 2 Перевірте свої знання
Крок 1.Ознайомтесь з характеристокою роману у віршах у підручнику Українська література
стор 215-221. Текст скорочено стор 222.
Крок 2 Перевірте свої знання
ЗАВДАННЯ ПО ЗМІСТУ РОМАНУ У ВІРШАХ «МАРУСЯ ЧУРАЙ» ЛІНИ КОСТЕНКО
Пропоновані завдання допоможуть краще засвоїти зміст роману та охарактеризувати героїв твору.
ВІДНОВІТЬ НоМЕРАЦІЮ РОЗДІЛІВ
Полтавський полк виходить на зорі РОЗДІЛ
Облога Полтави РОЗДІЛ
Дідова балка РОЗДІЛ
Гінець до гетьмана РОЗДІЛ
Страта РОЗДІЛ
Якби знайшлась неопалима книга РОЗДІЛ
Весна, і смерть, і світле воскресіння РОЗДІЛ
Сповідь РОЗДІЛ
Проща РОЗДІЛ
ХТО ЦЕ СКАЗАВ І ПРО КОГО?
1. Був молодий і гарний був на вроду.
І жив, і вмер, як личить козаку.
Зате, що він боровся за свободу,
його спалили в мідному бику!
2. …Чотири годи бувши у походах,
ні в чім нагани жодної не мав.
Був на Пиляві, і на Жовтих Водах,
і скрізь, де полк Полтавський воював.
А це улітку повернувсь додому,
в хазяйство, підупале за війну,
і, як годиться хлопцю молодому,
хотів ввести у дім собі жону.
ні в чім нагани жодної не мав.
Був на Пиляві, і на Жовтих Водах,
і скрізь, де полк Полтавський воював.
А це улітку повернувсь додому,
в хазяйство, підупале за війну,
і, як годиться хлопцю молодому,
хотів ввести у дім собі жону.
3. Яка стоїть немов свята та божа.
Ото така вже вдача потайна.
Бо на обличчя з янголами схожа,
але в душі — то чистий сатана.
Ото така вже вдача потайна.
Бо на обличчя з янголами схожа,
але в душі — то чистий сатана.
4. Та й батько теж удатний був на вроду.
А що вже сильний, то, мабуть, найдужчий.
Звела їх доля, наче в нагороду
за те, що мали незглибимі душі.
Було, дивлюсь та й думаю: «Ой нене,
який у мене тато!» — або знов:
що я колись як виросту, і в мене,
і в мене буде отака любов!
А що вже сильний, то, мабуть, найдужчий.
Звела їх доля, наче в нагороду
за те, що мали незглибимі душі.
Було, дивлюсь та й думаю: «Ой нене,
який у мене тато!» — або знов:
що я колись як виросту, і в мене,
і в мене буде отака любов!
5. Та він же їй як рідний син і досі,
у них і виріс там на шпориші.
Вона ж свою дитину годувала
та вже й сусідську бавила, чужу.
Бобренчиха ж тим часом воювала —
за курку, за телицю, за межу.
у них і виріс там на шпориші.
Вона ж свою дитину годувала
та вже й сусідську бавила, чужу.
Бобренчиха ж тим часом воювала —
за курку, за телицю, за межу.
6. Грицько ж, він міряв не тією міркою.
В житті шукав дорогу не пряму.
Він народився під такою зіркою,
що щось в душі двоїлося йому.
Від того кидавсь берега до того.
Любив достаток і любив пісні.
Це як, скажімо, вірувати в бога
і продавати душу сатані.
В житті шукав дорогу не пряму.
Він народився під такою зіркою,
що щось в душі двоїлося йому.
Від того кидавсь берега до того.
Любив достаток і любив пісні.
Це як, скажімо, вірувати в бога
і продавати душу сатані.
7. Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа.
Коли в похід виходила батава,—
її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні.
Звитяги наші, муки і руїни
безсмертні будуть у її словах.
Вона ж була як голос України,
що клекотів у наших корогвах!
Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа.
Коли в похід виходила батава,—
її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні.
Звитяги наші, муки і руїни
безсмертні будуть у її словах.
Вона ж була як голос України,
що клекотів у наших корогвах!
8. Я не забуду, тату, вас ніколи.
Хоч як було, і голод, і зима,—
спасибі вам, дали мене до школи,
де дяк учив і грамоти, й письма…
Хоч як було, і голод, і зима,—
спасибі вам, дали мене до школи,
де дяк учив і грамоти, й письма…
9. Вона піснями виспівала душу.
Вона пісні ці залишає нам.
Вона пісні ці залишає нам.
10. Тепер він з нами в радості і в сумі.
Збагнуло серце вражене моє:
пішов у смерть — і повернувся в думі,
і вже тепер ніхто його не вб’є.
Збагнуло серце вражене моє:
пішов у смерть — і повернувся в думі,
і вже тепер ніхто його не вб’є.
11. Вона у мене, як була молодша,
була предивна, як на людський глузд.
Було, сльозами набрякають очі,
вона ж сміється кутиками вуст.
Таке обличчя чи така вже звичка,
а голосочок! — чистий, мов кришталь.
Така була красива молодичка,
вуста сміються, а в очах печаль.
була предивна, як на людський глузд.
Було, сльозами набрякають очі,
вона ж сміється кутиками вуст.
Таке обличчя чи така вже звичка,
а голосочок! — чистий, мов кришталь.
Така була красива молодичка,
вуста сміються, а в очах печаль.
12. У нього скроні в срібній папороші.
Буває так, що слава на дурняк,
а в нього слава за великі гроші.
Буває так, що слава на дурняк,
а в нього слава за великі гроші.
13. Посидів трохи та й пішов так, мовчки.
Такий суворий, очі крижані.
Грицько був красень, очі — як терночки.
А цей мовчить і блідне при мені.
А слово скаже — з пам’яті не викинеш.
А більш мовчить, не щедрий на слова.
Таке обличчя, зразу і не звикнеш, —
різке, як меч. Тонке, як тятива.
Такий суворий, очі крижані.
Грицько був красень, очі — як терночки.
А цей мовчить і блідне при мені.
А слово скаже — з пам’яті не викинеш.
А більш мовчить, не щедрий на слова.
Таке обличчя, зразу і не звикнеш, —
різке, як меч. Тонке, як тятива.
14. … ті не дуже бідували.
Вони в оренду землю віддавали.
У Кривохатках хатка та нова —
єдина, може, хатка не крива.
Але й жили! Душили копійчину.
У дві душі робили без спочину.
Вони в оренду землю віддавали.
У Кривохатках хатка та нова —
єдина, може, хатка не крива.
Але й жили! Душили копійчину.
У дві душі робили без спочину.
15. Як тих людей двох доля спарувала?
Там завжди сварка висіла, як чад.
Там завжди сварка висіла, як чад.
16. Хіба то дівка? То ж таки ледащо.
Усе б співала. Боже упаси!
Ми вже й без неї з’їхали нінащо,
а з нею геть вже зійдемо на пси.
Та й те сказати,— що вона співає?
Сама собі видумує слова.
Таких дівок на світі не буває,
хіба для цього дівці голова?
Усе б співала. Боже упаси!
Ми вже й без неї з’їхали нінащо,
а з нею геть вже зійдемо на пси.
Та й те сказати,— що вона співає?
Сама собі видумує слова.
Таких дівок на світі не буває,
хіба для цього дівці голова?
17. А він мені: — Моя ти голубичко!
Страданіє, як кажуть, возвиша.
От я й дивлюсь, що в тебе ж таке личко,
що в ньому наскрізь світиться душа.
А як подумать, дівчинко моя ти,
то хто із нас на світі не розп’ятий?
Воно як маєш серце не з льодини,
розпяття — доля кожної людини.
Страданіє, як кажуть, возвиша.
От я й дивлюсь, що в тебе ж таке личко,
що в ньому наскрізь світиться душа.
А як подумать, дівчинко моя ти,
то хто із нас на світі не розп’ятий?
Воно як маєш серце не з льодини,
розпяття — доля кожної людини.
18. Упир з холодними очима,
пихатий словом і чолом,
душа підступна і злочинна,
закута в панцир і шолом.
Уломок лицарського роду,
мучитель власного народу,
кривавий кат з-під темної зорі,
отам він жив, на Замковій горі.
пихатий словом і чолом,
душа підступна і злочинна,
закута в панцир і шолом.
Уломок лицарського роду,
мучитель власного народу,
кривавий кат з-під темної зорі,
отам він жив, на Замковій горі.
ХТО СКАЗАВ І КОМУ?
1. Хіба оті, без німбів, без імен,
на тій дорозі в Київ із Лубен,
або оті, під лісом, із Волині,—
хіба не більші мученики нині?!
на тій дорозі в Київ із Лубен,
або оті, під лісом, із Волині,—
хіба не більші мученики нині?!
2. … Немає у нас ліри.
Та й розум за бодягу зачепивсь.
Сисой, Мардарій — мученики віри.
А Байда що, од віри одступивсь?
Та й розум за бодягу зачепивсь.
Сисой, Мардарій — мученики віри.
А Байда що, од віри одступивсь?
3. За ці літа де я не побував!
Був на Пиляві і на Жовтих Водах,
під Корсунем і Збаражем був теж.
Которий рік, а я усе в походах.
А ти все ждеш, біднесенька, все ждеш.
Був на Пиляві і на Жовтих Водах,
під Корсунем і Збаражем був теж.
Которий рік, а я усе в походах.
А ти все ждеш, біднесенька, все ждеш.
4. Відступник я. Нікчемний я і ниций.
Але ти любиш і тому прости.
Життя — така велика ковзаниця.
Кому вдалось, не падавши, пройти?
Але ти любиш і тому прости.
Життя — така велика ковзаниця.
Кому вдалось, не падавши, пройти?
5. — Не хочу людям завдавать мороки,
сидіти сидьма на чужій печі.
сидіти сидьма на чужій печі.
У мене хата тут своя, нівроку,
свій домовик, свої он рогачі.
Котору зиму я вже перечовгав.
І домовик зі мною домував.
Оце сидів на припічку учора, —
сміявся, плакав, руку подавав.
свій домовик, свої он рогачі.
Котору зиму я вже перечовгав.
І домовик зі мною домував.
Оце сидів на припічку учора, —
сміявся, плакав, руку подавав.
6. В житті найперше — це притомність духа,
тоді і вихід знайдеться з нещасть.
тоді і вихід знайдеться з нещасть.
ВПІЗНАЙ ГЕРОЯ
1. І голова у нього над плечима
була як вежа в шапці сивини.
Ще не старий. І славу мав, і силу.
(Про нього потім думу іскладуть.
Мине сім літ — і голову цю сиву
Виговському на списі подадуть).
була як вежа в шапці сивини.
Ще не старий. І славу мав, і силу.
(Про нього потім думу іскладуть.
Мине сім літ — і голову цю сиву
Виговському на списі подадуть).
2. … полковий обозний,
син Остряниці Якова,….
(Загине теж, в бою заживши слави,
в недовгім часі після Пушкаря,
вертаючи до попелу Полтави
з посольства до московського царя).
син Остряниці Якова,….
(Загине теж, в бою заживши слави,
в недовгім часі після Пушкаря,
вертаючи до попелу Полтави
з посольства до московського царя).
3. Мені не треба слави, ані грошей,
ані щоб сильний світу похвалив,—
аби хто-небудь, мислію возросший,
до мене часом слух свій прихилив.
ані щоб сильний світу похвалив,—
аби хто-небудь, мислію возросший,
до мене часом слух свій прихилив.
Але ж я прочитателів не маю.
Сам пишу, і сам собі внімаю. ,
Сам пишу, і сам собі внімаю. ,
4. Хоч би десь вийшла в церкву, поміж люди,
а то ж одна, ніколи і нікуди.
Сухотний кашель надриває груди.
а то ж одна, ніколи і нікуди.
Сухотний кашель надриває груди.
5. А сам він дід старезний, полотняний.
А в нього сива борода, як дим.
Розказує про Кафу, полонянок,
про те, в які походи він ходив.
А в нього сива борода, як дим.
Розказує про Кафу, полонянок,
про те, в які походи він ходив.
6. Біда йому для смутку не причина.
Бо як приніс на світ його бузько,
то так і виріс наймитом хлопчина…
Вдовиний син, замріяна душа,—
вже сотня їхня вийшла із Опішні,
а він біжить за ними, як лоша,
і гірко думи думає невтішні…
Бо як приніс на світ його бузько,
то так і виріс наймитом хлопчина…
Вдовиний син, замріяна душа,—
вже сотня їхня вийшла із Опішні,
а він біжить за ними, як лоша,
і гірко думи думає невтішні…
7. Він гордий був, Гордієм він і звався.
Він лицар був, дарма, що постоли.
Стояв на смерть. Ніколи не здавався.
Йому скрутили руки і здали.
Він лицар був, дарма, що постоли.
Стояв на смерть. Ніколи не здавався.
Йому скрутили руки і здали.
8. Такі пухкі у … рученята,
коса білява, куца і товста.
Як реп’яшки, зелені оченята
і пишно закопилені вуста.
Глуха до пісні, завжди щось спотворить.
Все вишиває прошви подушóк.
Ще як мовчить,— нічого. Заговорить,—
гостренькі зуби — чисто ховрашок.
коса білява, куца і товста.
Як реп’яшки, зелені оченята
і пишно закопилені вуста.
Глуха до пісні, завжди щось спотворить.
Все вишиває прошви подушóк.
Ще як мовчить,— нічого. Заговорить,—
гостренькі зуби — чисто ховрашок.
9. … не те щоб хорувала,
ні, то вже вдача. Все, було, невлад,
все їй не так, і чоловік, і хата.
Все щось болить, то груди, то живіт.
Така була висока і цибата,
як чапля з Перещепинських боліт.
Все скаржилась, ходила якось боком.
Кляла Бобренка на усі лади.
А ненаситна! — що нагледить оком,
то дзьобом так і вихопить з води.
ні, то вже вдача. Все, було, невлад,
все їй не так, і чоловік, і хата.
Все щось болить, то груди, то живіт.
Така була висока і цибата,
як чапля з Перещепинських боліт.
Все скаржилась, ходила якось боком.
Кляла Бобренка на усі лади.
А ненаситна! — що нагледить оком,
то дзьобом так і вихопить з води.
10. Все гнав думки, мулькі та недоречні.
Та, наробившись, храповито спав.
Погладшав, запузатів, постатечнів
і втратив серце до козацьких справ.
А якось їхав через Ворсклу возом,
чи задрімав, чи так не додививсь,
і в Іордань, затягнену морозом,
вночі з конем і возом проваливсь...
Та, наробившись, храповито спав.
Погладшав, запузатів, постатечнів
і втратив серце до козацьких справ.
А якось їхав через Ворсклу возом,
чи задрімав, чи так не додививсь,
і в Іордань, затягнену морозом,
вночі з конем і возом проваливсь...
11. Я мучуся. Я сам собі шуліка.
Є щось в мені так наче не моє.
Немов живе в мені два чоловіка,
і хтось когось в мені не впізнає.
Є щось в мені так наче не моє.
Немов живе в мені два чоловіка,
і хтось когось в мені не впізнає.
12. Не повернула навіть голови.
Лише печальне око з-під брови.
Важка жалоба чорної коси,
і тільки тінь колишньої краси.
Лише печальне око з-під брови.
Важка жалоба чорної коси,
і тільки тінь колишньої краси.
13. Я гусак обскубаний, що й досі
гелгоче щось про правду і добро,
котрому в лапі вдержать удалося
одне своє гусиноє перо.
гелгоче щось про правду і добро,
котрому в лапі вдержать удалося
одне своє гусиноє перо.
14. Я — навіжена. Я — дитя любові.
Мені без неї білий світ глевкий.
Мені без неї білий світ глевкий.
КОМУ НАЛЕЖАТЬ ЦІ СЛОВА?
1. Моя любов чолом сягала неба,
а Гриць ходив ногами по землі.
а Гриць ходив ногами по землі.
2. Наш батько — з тих, що умирали перші.
А Гриць Бобренко — з тих, що хочуть жить.
А Гриць Бобренко — з тих, що хочуть жить.
3. Чи він мені, чи я йому — нерівня.
Нерівня душ — це гірше, ніж майна!
Нерівня душ — це гірше, ніж майна!
4. Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.
А я скажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа — то тихе море сліз.
Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.
А я скажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа — то тихе море сліз.
Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.
5. Нелегко, кажуть, жити на дві хати.
А ще нелегше — жить на дві душі!
А ще нелегше — жить на дві душі!
6. Три дні дали на роздуми мені,
А нащо вже тим смертникам три дні.
7. Прости мені, земле, простіть мені, трави!
Не дбав я про славу, не дбав про майно,—
я мушу вернутись живий до Полтави,
а там хоч і вмерти, мені все одно.
Не дбав я про славу, не дбав про майно,—
я мушу вернутись живий до Полтави,
а там хоч і вмерти, мені все одно.
8. Її пісні — як перло многоцінне,
як дивен скарб серед земних марнот.
Тим паче зараз, як така розруха.
Тим паче зараз, при такій війні,—
що помагає не вгашати духа,
як не співцями створені пісні?
Про наші битви —на папері голо.
Лише в піснях вогонь отой пашить.
Таку співачку покарать на горло, —
та це ж не що, а пісню задушить!»
як дивен скарб серед земних марнот.
Тим паче зараз, як така розруха.
Тим паче зараз, при такій війні,—
що помагає не вгашати духа,
як не співцями створені пісні?
Про наші битви —на папері голо.
Лише в піснях вогонь отой пашить.
Таку співачку покарать на горло, —
та це ж не що, а пісню задушить!»
9. Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,—
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься — Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з богом говори.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,—
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься — Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з богом говори.
10. Душа летить в дитинство, як у вирій,
бо їй на світі тепло тільки там.
бо їй на світі тепло тільки там.
11. От я мандрую, хоч уже й не молод.
Земля велика, радості нема.
Ускрізь біда.
Не тилько вщался голод,
но і недугів смертоносних тьма.
Вмирають люди, діткнені хоробами.
Господь гробами землю поразив.
Поля засіяв воями хоробрими,
а нехоробрих геть переказив.
Земля велика, радості нема.
Ускрізь біда.
Не тилько вщался голод,
но і недугів смертоносних тьма.
Вмирають люди, діткнені хоробами.
Господь гробами землю поразив.
Поля засіяв воями хоробрими,
а нехоробрих геть переказив.
А тут ще та комета велетенська,
що наче в небі схрещені мечі.
І голий вовк явивсь біля Смоленська,
і їсть людей, і виє уночі...
що наче в небі схрещені мечі.
І голий вовк явивсь біля Смоленська,
і їсть людей, і виє уночі...
12. Колись нащадки будуть одмивати
оцю печаль од крові і глупот.
Бо можновладці — тяжко винуваті.
А що зробив народові народ?!
оцю печаль од крові і глупот.
Бо можновладці — тяжко винуваті.
А що зробив народові народ?!
13. Що ж це виходить? Зрадити в житті
державу — злочин, а людину — можна?!
державу — злочин, а людину — можна?!
14. Любов — це, люди, діло неосудне.
По всі віки. Во вік віків. Амінь.
По всі віки. Во вік віків. Амінь.
15. Але ж, мабуть, ми правди не зурочим,
що світ вже так замішаний на злі,
що як платити злочином за злочин,
то як же й жити, люди, на землі?
що світ вже так замішаний на злі,
що як платити злочином за злочин,
то як же й жити, люди, на землі?
16. А що сильніше підпирає твердь—
молитва преподобного Антонія
чи Наливайка мученицька смерть?
молитва преподобного Антонія
чи Наливайка мученицька смерть?
17. Ми з нею рідні. Ми одного кореня.
Мабуть, один лелека нас приніс.
Батьки у нас безстрашні й невпокорені
і матері посивілі од сліз…
Мабуть, один лелека нас приніс.
Батьки у нас безстрашні й невпокорені
і матері посивілі од сліз…
18. Красива я була, правда?
Схожа на свою матір.
Смілива я була, правда?
Схожа на свого батька.
Співуча я була, правда?
Схожа на свій народ.
Схожа на свою матір.
Смілива я була, правда?
Схожа на свого батька.
Співуча я була, правда?
Схожа на свій народ.
19. Минають ночі думами, півснами...
І я минаю... і минають дні...
Вона мовчить і думає піснями.
І не минають лиш її пісні.
І я минаю... і минають дні...
Вона мовчить і думає піснями.
І не минають лиш її пісні.
ДЕ ЦЕ?
1. Козацька школа, крита очеретом
благенькі стіни, плетені з лози,
на піввікна заплющена заметом,
три лави, стіл, псалтир і образи.
благенькі стіни, плетені з лози,
на піввікна заплющена заметом,
три лави, стіл, псалтир і образи.
2. Дзвіниця — мертва. Обгоріли крони.
І все німе — і гори, і Поділ.В Литву до себе вивіз наші дзвони
литовський гетьман Януш Радзивілл.
Покинуті, попалені, похмурні
стоять двори, базари, винокурні.
Сади стоять, примерлі од пожежі.
Людей немає. Коні не іржуть.
Лиш на валах необгорілі вежі
стирчать у небо. Попіл стережуть…
І все німе — і гори, і Поділ.В Литву до себе вивіз наші дзвони
литовський гетьман Януш Радзивілл.
Покинуті, попалені, похмурні
стоять двори, базари, винокурні.
Сади стоять, примерлі од пожежі.
Людей немає. Коні не іржуть.
Лиш на валах необгорілі вежі
стирчать у небо. Попіл стережуть…
3. Одвірок за ніч намерзає в сінях.
Стоять в кутку забуті рогачі.
Перелузали зиму, як насіння,
удвох одні на тій-таки печі.
Стоять в кутку забуті рогачі.
Перелузали зиму, як насіння,
удвох одні на тій-таки печі.
4. Оце йдемо вже кілька діб,—
небілені хати і випалений хліб.
небілені хати і випалений хліб.
5. А по ярах, по схилах, як тубільці,
землянки покопали погорільці.
Ідеш, аж дивно: у вечірній млі
то там, то там димок із-під землі.
землянки покопали погорільці.
Ідеш, аж дивно: у вечірній млі
то там, то там димок із-під землі.
6. У хаті тепло. Пахне деревиною.
Коріння повно, всякої різьби.
Під сволоком, між маком а калиною,
шматки сухої липи і верби.
Коріння повно, всякої різьби.
Під сволоком, між маком а калиною,
шматки сухої липи і верби.
7. Шаблі там не ржавіють у коморах,
і кінську збрую миші не гризуть.
А що вже порох, — добрий роблять порох,
в бочки зсипають, гетьману везуть.
і кінську збрую миші не гризуть.
А що вже порох, — добрий роблять порох,
в бочки зсипають, гетьману везуть.
ВСТАНОВИТИ ВІДПОВІДНІСТЬ
1. 1 Семен Горбань
2. 2 Мартин Пушкар
3. 3 Григорій Бобренко
4. 4 Іван Іскра
5. 5 Лесько Черкес
А. козак з Опішні
Б. хорунжий
В. полтавський війт
Г. полковий обозний, син Якова Остряниці
Д. полтавський полковник
СЛОВА ПІСНІ МАРУСІ ЧУРАЙ:
ОЙ НЕ ХОДИ, ГРИЦЮ
Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки-чарівниці!
Котра дівчина чорні брови має,
То тая дівчина усі чари знає.
У неділю рано зіллячко копала,
А у понеділок пополоскала.
Прийшов вівторок – зіллячко зварила,
А в середу рано Гриця отруїла.
Як прийшов четвер – та вже Гриць помер
Прийшла п’ятниця – поховали Гриця.
А в суботу рано мати дочку била:
"Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?
"Ой мамо, мамо, Гриць жалю не має,
Нащо ж Гриць, мамо, разом двох кохає!
Нехай же не буде ні тій, ні мені,
Нехай достанеться Гриць сирій землі!"
"Оце ж тобі, Грицю, я так ізробила,
Що через тебе мене мати била!
Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата –
Із чотирьох дощок дубовая хата!"
Відповіді надсилати на електронну адресу
до 20.03 2020. kulyklidiya.v@gmail.com , або на Вайбер 0984308872 фо
Перевірити знання можна за посиланням
17.03 2020
Тема уроку: Творчий шлях Ліни Костенко .Особливості індивідуального
стилю поетеси .
Завдання 1 https://www.youtube.com/watch?v=ZJw0nYzGaE0 Перегляньте за посиланням відео, ознайомтесь з фактами з біографії Ліни Костенко
Цікаві факти про Ліну Костенко — відому українську письменницю, поетесу. Біографія.
Ліна Костенко народилася в невеличкому місті Ржищів (Київщина) у родині вчителів. За першою освітою вона педагог. Другу вищу здобувала у Московському літературному інституті.
У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу, з 1963 до 1977 в Україні твори Костенко не друкувалися. Ліна Костенко — почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів.
Відмовилась від звання Героя України через те, що для неї політичні заслуги неважливі, адже покликання письменника — лише писати.
Ліна Костенко – особисте життя
Чоловіки: Єжи-Ян Пахльовський (1930–2012), польський письменник, однокурсник Л.Костенко під час навчання у Московському літературному інституті імені О. Горького
Цвіркунов Василь Васильович, керівник Київської кіностудії імені Довженка у 1960-х р.
Діти: Пахльовська Оксана Єжи-Янівна, культуролог Цвіркунов Василь Васильович-молодший (народився 28 травня 1969 року), програміст.
Ліна Костенко
Ліна Костенко, нагороди
Почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія». Почесний доктор Львівського національного університету. Почесний доктор Чернівецького національного університету (2002). Лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка (1987, за роман «Маруся Чурай» і збірку «Неповторність») Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О.Теліги (2000). Нагороджена Почесною відзнакою Президента України (1992) і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (березень 2000). Відмовилась від звання Героя України, відповівши: «Політичної біжутерії не ношу!» Відзнака «Золотий письменник України», 2012. У листопаді 2013 року УГКЦ нагородила Ліну Костенко третьою щорічною відзнакою імені блаженного священномученика Омеляна Ковча.
У 2015 році мала планета Сонячної системи № 290127 отримала назву Ліна Костенко.
Вивчити напам'ять одну поезію Ліни Костенко із вміщених в підручнику.
Немає коментарів:
Дописати коментар