Творчі роботи

Творчі роботи учнів

                                  Конкурс "Народна іграшка" робота: Польова пані.
                                  Автор Кизименко Олексій -5клас


  Конкурс "Літературний Всесвіт" Конкурсні роботи
 Казка "Чорна діра" автор Сеньків Вікторія 5клас.
 Казка "Самотня Луна" автор Кисс Катерина 5 клас
 Казка " Пригоди Комети"автор Шовкопляс Тетяна

     

Грудень 2020 

Усеукраїнський конкурс учнівської творчості під гаслом" Об`єднаймося ж, брати мої" номінація " Література".

Тема : " Торуй свій шлях- той, що твоїм назвався, той, що обрав тебе навіки вік ( В. Стус)

Торуй свій шлях – той, що твоїм назвався, той, що обрав тебе навіки вік

                                                                                                  ( Василь Стус)

Якось гуляючи містом з друзями, зайшли в затишне кафе, вели невимушену розмову, аж раптом погляд зупинився на назві вулиці- вулиця Віктора Чабаненка. Мені стало цікаво. Серед історичних діячів такого прізвища не зустрічала…що за один .Поцікавилась у вчительки. Виявляється, викладач університету. Ім’ям викладача назвали вулицю?! Багато моїх знайомих навчається в університеті, тож вирішила здійснити екскурсію. Перше, що побачила перед входом до першого корпусу – барельєф з фото і надписом «Віктор Антонович Чабаненко (12 вересня 1937 — 9 лютого 2014) — український мовознавець, лексикограф, фольклорист. Доктор філологічних наук , професор , заслужений діяч науки і техніки України, член Національної спілки письменників України». В університеті є авдиторія Віктора Антоновича, де можна познайомитись з його науковими та поетичними дослідженнями і саме цікаве- гімн університету написав теж Чабаненко. Отже, дійсно людина гідна поваги і шани. Знайомлюсь з його книгами, біографією і подумки веду діалог.

-         Як зуміли Ви, дитина з простої сільської родини, стати професором філології?

-         Мати і батько були щедро обдарованими людьми, знали безліч пісень, легенд, повір’їв, бувальщин, переказів, прикмет...  Щ е в студентські роки від матері  записав близько 400 народних пісень, що пробуджували почуття та думки. У середині 60-х р. наспівав 4 почуті від діда історичні пісні. Частина родинного фольклорного репертуару увійшла в укладені мною фольклорні збірки.

-         А якже поезія?

-         Як радісно, коли відчуваєш, що слово підвласне тобі,- ніби ковалеві розпечене залізо- і ти куєш із нього підкови, троянди та стріли.

 Поезія - це, можна сказати, друге крило моєї душі, мого єства. Це те, чим я живу постійно з дитячих років. У мене чималенько оригінальних віршів. То, як кажуть, сповідь душі.

-         У Вас дуже багато перекладів.

-         Я добре знаю білоруську мову. У білоруській літературі найбільше тих поетів, що справді суголосні своїми темами, ідеями, образами українській поезії. Вони суголосні й моїм життєвим принципам, поглядам, моралі.

     Там є  мотиви людської свободи, зокрема свободи слова,     волевиявлення, боротьби за кращу долю рідного народу, за збереження національних пам’яток природи, любов до матері, до батьківщини – до всіх святих цінностей, які мають бути зрозумілі кожній порядній людині. Там усе це є.

-         Сім’я, однодумці, а хто з літераторів мав вплив на сприйняття світу?.

-         Захоплення Шевченком у мене зростало в міру того, як моїм очам і моєму дитячому розумові відкривалася навколишня дійсність. Усе в цій дійсності я оцінював через призму Шевченкових ідеалів, із огляду на світобачення поета. Шевченко - наше Безсмертя. Поки пам’ятаємо його ім’я, доки й живе наше Слово! Гомоном віків розбуджуватиме те Слово наші серця і ніколи не дасть знікчемніти нашим душам!  Мабуть, саме тому за свої демократичні погляди був звільнений в 1968 році з роботи і постійно був під наглядом КДБ. Але не зломився і впевнено стверджував:

«Жили, живем і житимем тобою.

Ти наш Мойсей, провидець і пророк,

І трубний клич до праведного бою.

Твоєї слави повен білий світ,

Ти дав їй крила стрімкосоколині;

З пісень, з проміння, з лавра ніжних віт

Вона вінок сплітає Україні!»

Віктор Антонович переймався долею козацького краю, його історією.

Упродовж багаторічних досліджень, роздумів, пошуків з’явилася наукова розвідка  «Великий Луг Запорозький» , «Українська Атлантида». У цих

книгах  розповідається про одне з див української природи та історії - Великий Луг Запорозький, який перестав існувати після побудови Каховської гідроелектростанції і виникнення Каховського моря. У своїй відданості Батьківщині вчений і поет зізнавався щиро:

« Як Дніпро обіймає голубими руками Хортиця,

Так і я обіймаю тебе голубими мріями,

Вітчизно кохана»

Світле почуття захоплення, поваги огорнуло мене  «після знайомства» з поетом, вченим, Людиною.

В.А. Чабаненко – людина з великої літери, понад усе любив свій край  і наш народ, всім своїм життям слугував їм, доводив, що пора для України жити...

 Паливода С.А.- 8 кл